Ви увійшли як Гость
Група "Гости"Вітаю Вас Гость!
Пн, 24.07.2017, 03:40
Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід | RSS

Меню сайту

Нас відвідали

Зараз на сайті

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Святкуємо разом

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Анекдот дня

Наше місто

Пошук YouTube

Форма входу

Пошук

Курс валют НБУ

Календар

«  Липень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31

Друзі сайту

SPEED TEST NET

Відправити СМС

Відправити СМС МТСВідправити СМС БілайнВідправити СМС КиївстарВідправити СМС Лайф

Міні-чат

Статистика

Історична довідка

Кожен куточок України багатий історичним минулим, яке не може залишати нас байдужими. Одним з таких куточків, відомим уже з 1394 р., є містечко Ходорів. Власне до цього року відноситься перша письмова згадка про нього. В історичних джерелах збереглась датована 5 листопада грамота Дмитра Волчковича – „пана і законного дідича з Ходорова, повіту в Руській Землі”, якою він засвідчив акт дарування с. Ганачева (тепер с. Ганачівка Перемишлянського р-ну Львівської області.) львівському монастиреві францисканців (римо-католицьке монаше згромадження). У грамоті, написаній латинською мовою, Ходорів згадується як адміністративний центр – „districtus”, що в перекладі означає повіт. Очевидно, у документі відображено старий адміністративний поділ Галицько-Волинського князівства.ФОТО
Однак археологічні розкопки засвідчують, що територія поблизу міста заселена значно раніше. Тут виявлено поселення кам`яного віку, яке існувало 8-7 тис. років тому. Поселення бронзового віку (5-4 тис. років тому) відоме біля с. Залісок (6 км. на захід). Знайдено також поселення і поховання либіцької культури, що відноситься до перших століть н.е.
За найвірогіднішою версією, назва міста походить від чоловічого імені Ходор (народний варіант імені Федір, Хведір). До цих імен наближене й ім’я Теодор, яке бере початок від грецьких слів Теос (Бог) і дорон (дарунок). Отже, буквально Божий дар. Літописець Антін Петрушевич підтверджує думку про початкове походження назви міста від імені Теодор. Він пише: „Руське ім’я Ходор, Хведір, Хведько, Федько зіпсоване руською вимовою імені Теодор”
Декотрі історики стверджують, що за давньою легендою, поширеною в роді Ходорівських, Ходор разом з трьома братами-княжичами Данилом, Васьком і Ванком Корчаками прибули на Русь з Угорщини. Від нього нібито і пішов рід Ходорівських.
За іншою версією назву міста складається з трьох частин: Ход-о-рів. Перша частина трансформувалася від слова хід або ходити. Тому назву можна трактувати ще й так: ходити ровом, ходити по рову. Цю версію розповіли старожили міста.
У багатьох документах, що з’явилися після грамоти 1394 р., місто назване Ходорівстав. Це пов’язане з тим, що з початку воно розташовувалося на острові, утвореному ставом і одним з рукавів ріки Лугу. Саме наявність ставу та ріки зумовили зручне розташування поселення. До речі на одній з старовинних печаток зображено рибалку з „павуком” (сітка для лову риби). Ця печатка покладена в основу теперішнього герба Ходорова.ФОТО
У XV столітті на острові було збудовано замок з укріпленнями, відділений від міста ровом зі звідним мостом. Звідси до центру, що мав вигляд квадратної площі з ратушею посередині, проходила вулиця. На ній власник міста Юрша Ходорівський збудував 1460 р. костел, який зберігся до наших часів. У 1777-1778 рр. його реконструювали.ФОТО Старе місто оточували вали з баштами. Вхід був через брами: одна в східній частині виходила на греблю. Друга була на заході, над рукавом Лугу. Він пролягав неподалік від церкви (тепер там болото зі сквериком біля храму). Слідів замку нині не збереглося . Але про нього нагадує вул. Замкова. У 30-х роках ХХ століття на тому місці де-не-де валялися уламки мурів, але під час повені у роки Другої світової війни, коли виникла загроза затоплення будинків водою зі ставу, землю з гори з залишками мурів було перевезено вагонетками і висипано греблю (документи свідчать, що греблю будували також у 1770-1771 рр.) Тепер на місці замку житловий мікрорайон.
Важливим документом є грамота, видана Сигізмундом І на прохання шляхтича Мартина Ходорівського 1524 р., про переведення ВладиславомІІІ 1436 р. Ходорівстава з польського права на магдебурзьке, визначення для міста річного та тижневого ярмарків, а також звільнення його жителів від королівських податків. Цей унікальний документ надав Ходорівставу статус міста та встановив щорічний ярмарок у четвер, упродовж тижня Найсвятішого Тіла Христового.
До XVII ст. Відноситься ще один документально підтверджений факт. Серед найдавніших дерев’яних синагог Галичини ходорівська, побудована 1642 або 1652 р.ФОТОРеконструкція стелі ходорівської синагоги експонується тепер у Музеї єврейської діаспори в Ізраїлі.ФОТО Неподалік від синагоги знаходилася лазня єврейської громади – кагалу. За містом євреї мали своє кладовище – окописько.
На західній окраїні міста розкинулося рівнинне поле, яке колись називалося Погибличі (тепер там м’ясокомбінат і цвинтар). Очевидці розповідали, що під час будівництва залізничної колії на Львів і Тернопіль на болотах поблизу міста викопано багато людських кісток. Це наводить на думку про давню битву, в якій загинуло чимало людей.
У XVII ст. Ходорів, як і багато інших західноукраїнських містечок, почав занепадати. Часті напади на місто шляхетських військ та пограбування його жителів призвели до цілковитого занепаду Ходорова, про що свідчить інвентарний опис міста, складений на початку 1744 р. Замок і укріплення були зруйновані, ратуша і крамниці потребували значного ремонту.
До середини XVIIІ ст. відносяться перші відомості про освіту. У 1743р. у містечку діяла початкова єврейська школа, а також бесемедрич (духовна єврейська школа)
1713 р. збудована церква св. Безсрібників Косми і Дам’яна та невідомо ким посвячена. Колись при церкві був цвинтар, але зараз занедбаний. Дзвіниця на чотирьох дубових стовпах, на ній три невеликі дзвони.ФОТО
19 вересня 1768 р. в Ходорові було привселюдно страчено учасників гайдамацького руху.
У 1785-88 рр. у Ходорові проведено опис земельних угідь та селянських повинностей, відомий під назвою „Йосифінська метрика”. Отож тоді налічувалося 214 житлових будинків, у тому числі 109 єврейських. Крім цього тут було 10 гуралень (винниць), двірська ратуша, костел, синагога, єврейська школа, кахельна лазня.
У 1819-20 рр. здійснено ще один опис міста. У Ходорові на той час з’явилися три військові стайні, і будинок в якому жив капітан. Тоді тут квартирувало австрійське військо, з’явився також суддя, для котрого відведено окремий будинок.
У 1830-х рр. розгорнула діяльність „Руська трійця”: М Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький. Вершиною їхньої праці стала „Русалка Дністрова”, в якій описано життя і культуру народу західноукраїнських земель.
1848 р. скасовано панщину. Про це нагадує хрест, що стоїть на подвір’ї церкви.
Наприкінці XIX – початку XX століття у місті поступово почала розвиватися освіта. 25 листопада 1857 р. засновано початкову тривіальну, тобто громадську школу. До цього часу при церкві Косми і Дам’яна була парафіяльна школа. 1873 р. тривіальна школа з однорічної реорганізована в дворічну. Відомо, що 1884 р. в Ходорові діяла чотирирічна школа, яку у 1886 р. реорганізували у п’ятирічну. Зміни у шкільництві Австро-Угорщини спричинили до того, що 1892 р. тривіальна школа мала трирічний курс навчання. Та вже з 1901 р. діти знову навчалися по п’ять років. У 1904 р. тривіальна школа поділилася на п’ятирічну школу для хлопців і дівчат, такий поділ зберігся до 1914 р.
У 1869р. в Ходорові було засноване Братство тверезості. Мета братства – ширити віру Христову, просвіту для ближніх, життя трудолюбиве і добропорядне.
У 1861 р. володарем Ходорова був Казимир Лянцкорський. Його донька Єлизавета вийшла заміж за барона Кароля де Во, фельдмаршала-лейтенанта австрійської армії. Близько 1860 р. Кароль де Во розпочав будівництво палацу.ФОТО 1915 р. палац спалили російські війська. У1932-33 рр. князь Євген Любомирський (останній власник Ходорова) на цьому ж місці збудував новий палац, що нагадував попередній.ФОТО
1 вересня 1866 здано в експлуатацію вітку залізниці Львів-Чернівці, що проходила через місто. 1889 р. почала діяти залізнична лінія Ходорів-Стрий, яку 1897 р. продовжено через Рогатин до Тернополя.ФОТО Відтоді розпочинається інтенсивна забудова території між центром міста і залізничною станцією. Виникають нові вулиці Колійова (тепер Грушевського), Стрийська, Шевченка. У 1898 р. робітниками залізниці було вчинено погром ходорівських євреїв.
Станом на 31 грудня 1890 р. (з довідника виданого 1893р. у Відні) місто займало площу 9,98 кв. км., налічувалося 346 будинків, 1367 чоловіків, 1420 жінок; греко-католиків – 832, римо-католиків – 552, іудеїв - 1433; українців - 1026, німців – 6, поляків – 1775.
Ходорів до 1906 р. вважався найтемнішим і найнесвідомішим куточком Бібреччини, але після виборів 1907 р. молодь містечка зацікавилася народним рухом. Представники інтелігенції почали організовувати товариство „Сокіл”, а 7 серпня 1907р. відбулося його урочисте посвячення. Соколи займалися постановкою вистав, з якими виступали по довколишніх селах, запрошувалися лектори, котрі проводили велику просвітницьку роботу.
Прокладання залізниці у другій половині XIX ст. сприяло виникненню в місті промислових підприємств. У 1907 р. барон де Во побудував черепично-цегельний завод. Наступного року запрацював невеличкий содовий завод. Дубові ліси і непогані дороги зумовили будівництво іноземними капіталістами Браунсом, Перкенсом, Макентошом лісопильного заводу. Невдовзі тут запрацювала фабрика паркетів. В травні 1913 р. почала працювати механічна майстерня ремонту сільгоспмашин. У січні 1912 р. барон де Во, граф Замойський з с. Бортники, інженер Б. Альбіновський за допомогою польського промислового банку у Львові організували акціонерну спілку „Ходорів”, яка в липні того ж року приступила до будівництва великого цукрового заводу. 10 жовтня 1913 р. завод введено в дію.ФОТО
З розвитком промисловості зростало і населення міста. Якщо 1869 р. налічувалося 287 дворів, де проживало1986 осіб, то 1900 р. кількість дворів зросла до 447, а населення до 3997 осіб.
У 1912 р. в Ходорові з канонічною візитацією побував митрополит Греко-Католицької Церкви Андрей Шептицький. Повернувшись до резиденції, занепокоєний станом будівлі дерев’яної церкви 6 лютого 1914 р. він віддає наказ деканові Ходорівському о. Івану Вінницькому „зайнятися якнайревніше скорим побудованєм нової церкви в Ходорові”. Виконання наказу довелося відкласти через початок Першої світової війни аж до 1922 р.
Після початку Першої світової 1914 р. Ходорів стає ареною жорстоких боїв між австрійськими і російськими військами. 27 лютого 1919 р. Ходорів став свідком неабиякої події: до міста прибув Головний отаман, член Директорії Симон Петлюра. Високого гостя на станції, прикрашеній синьо-жовтими прапорами зустрічав президент Петрушевич, генералітет УГА. Під час травневого польського наступу 1919 р. Ходорів став плацдармом воєнних дій. Через рік західноукраїнські землі захопили нові агресори. Вранці 19 серпня 1920 р. бригада червоної армії під командування П. Потапенка рушила на Ходорів. Містечко взяли без опору, але через два дні 21 серпня 1920 р. червоні частини, внаслідок несприятливого становища на фронті, змушені були відійти. Після Першої світової війни Ходорів знову опинився під Польщею.
У 1922 р. розпочалося будівництво нової церкви.ФОТОСтара дерев’яна, збудована 1713 р. простояла 200 років. У лютому 1923 р. почалася відбудова Народного дому, який було зруйновано під час Першої світової війни.
У 1925 р. семирічна (повшехна) школа для дівчат і хлопців перейшла до нової будівлі (тепер СШ №1)ФОТО. Викладання велося польською мовою. Лише 1928 р. вдалося організувати приватну початкову 4-класову школу з українською мовою навчання. На восьмий рік у школі було вже 7- класове навчання.
У 1929 р. запрацювала м’ясо-беконна фабрика. Бекони вироблені тут, йшли на експорт в Англію і Шотландію.ФОТО
З кожним роком населення міста зростало. У 1937 р. проживало 8050 осіб, а 1938 р. – 8900.
Не відома дата, коли на Ходорівщині було створено перші осередки Організації Українських Націоналістів. Констатуємо лише факт, що 1934 р. вона вже існувала. Про це свідчать судові процеси над жителями. Мережа ОУН на Ходорівщині була 1939 р. вже добре розгалуженою.
У вересні 1939 р. на західноукраїнські землі ступив важкий більшовицький чобіт. Окупаційний режим замінив інший.
На початку 1940 р. Ходорів став центром новоутвореного району, що належав Дрогобицькій області. У місті діяли районна та міська Ради народних депутатів. Нова влада відразу проявила хижацьке нутро, після вересневої окупації 1939 р. багато українців утекло від переслідувань та арештів до Німеччини. 22 червня 1941 р. у перші дні війни в Ходорові літаки бомбили залізничну станцію.ФОТО
30 червня 1941 р. Національні збори у Львові під проводом ОУН проголосили Акт відновлення Української держави. У цей же день у Ходорів увійшли німецькі війська. Національне життя в Ходорові проіснувало два місяці. У вересні розпочалося жорстоке переслідування українських патріотів. Німецька окупація дорого обійшлася Ходорівчанам. 128 осіб відправили на каторжні роботи до Німеччини. Особливо знущалися над єврейським населенням, близько 300 осіб розстріляли у лісі біля цукрового заводу.
Якщо перед початком війни у Ходорові налічувалося 8 тис. жителів, то в 1943-43 рр. залишилося 3280 осіб.
27 липня 1944 р. Ходорів „звільнила” радянська армія. Вкотре один страшний режим змінився ще більш страшнішим. Тоталітарна машина вирішила знищити все українське, тому зразу ж розпочалося полювання за членами ОУН - УПА, які знову перейшли у підпілля. У Ходорові з’явився такий атрибут нової влади, як енкаведистська катівня.
Утвердившись наприкінці 40-х тоталітарна система проіснувала до кінця 80-х років. Післявоєнні роки безперечно значно змінили зовнішнє обличчя Ходорова. Споруджено нові будинки, з’явилися нові вулиці, побудовано житлові мікрорайони. Створилися нові підприємства, реконструювалися старі.
24 серпня 1991 р. проголошено українську державу і Ходорів, розпочав новий відлік часу.
Ходорів – місто цукроварів, машинобудівників, працівників харчової промисловості та будівельників, деревообробників, медиків, вчителів. У ньому тісно переплелися сучасне і минуле. Хоча Ходорів не здобув славу Києва і Львова, але не загубився у віках. Витримавши лихоліття і подолавши 600 – літній рубіж існування, місто продовжує стрімку ходу в майбутнє.

Л. Калинець „Місто над ставом”
Малеча - ресурс для сучасних батьків Від свята до свята! Українські пісніПиши українською Allsoft.ru - магазин софта Переводчик онлайн Test your Internet connection speed at Speedtest.net Баннера на заказ. Программы на SoftPortal.com Пчеловодство и апитерапия. Доктор Пчела. favicon.ru
Всі права захищено, адміністрація сайту не несе відповідальність за дії користувачів та може не поділяти думки дописувачів.
Використання матеріалів з даного сайту, можливе, лише при умові розміщення гіперпосилання на ресурс: www.khodoriv.at.ua