Місто над ставом

ВАСИЛЬ ЛАГОШНЯК: «Пізнавайте світ разом з нами в найяскравіших відтінках кольорів і звуків»

Навчаючись у восьмирічній школі №3, упродовж кількох років ми сиділи за однією партою. Потім, коли він довідався, що я став журналістом, дивувався напівжартома: «Як так, адже твори ти писав гірше за мене, інколи дозволяючи навіть дещо «передерти», себто списати». Згодом прийшла і моя черга приємно дивуватися, коли мій колега по цеху заступник редактора газети «Високий замок» Богдан Балковий в найпривабливіших кольорах змальовував його фаховий рівень.
Словом, він – уродженець Ходорова. А тепер дозвольте представити його в нинішній іпостасі. Прошу любити і шанувати: головний лікар лікувально-діагностичного центру «Пізнай світ» й одночасно засновник і власник однойменної мережі крамниць у Львові Василь Лагошняк. З ним наша подальша розмова.

- Василю, пропоную спочатку відштовхнутися від твоєї роботи. Передусім, що включає ця мережа?
- До неї входять крамниці медтехніки, де можна купити готові окуляри, придбати контактні лінзи, окуляри від сонця. Також у нас можна обстежитися, зробити корекцію зору за допомогою як медичних окулярів, так і контактних лінз. А також у цьому лікувально-діагностичному центрі на площі Липневій, 4, де ми знаходимося, можна провести діагностику захворювань органів зору, лор-органів, придбати лікарства належної якості, окуляри, слухові апарати. Тобто зробити все відповідно до нашого логотипу «Пізнай світ». Ото ж від імені наших працівників закликаю кожного пізнавати світ разом з нами в найяскравіших відтінках кольорів і звуків.
- А тепер розкажи як ти докотився до такого рівня. Починай з самого початку. Коли народився, де вчився, як просувався по службовій драбинці?
- Народився 16 вересня 1962 року в Ходорові. Родинна хата знаходиться на колишній вулиці Крилова, а тепер Полуботка. Це паралельна до Стрийської вулиця. Ще є мама, яка зараз проживає в старшого брата. Закінчив спочатку восьмирічку, а потім дев’ятий і десятий класи в середній школі №1. Поступив у Львівський медичний інститут на лікувальний факультет. З першого ж року навчання працював у центральній науково-дослідній лабораторії. Займався науковою роботою, допомагав професурі захищати дисертації. А після закінчення інституту потрапив на роботу в клінічну лікарню Львівської залізниці, де півтора року працював черговим лікарем та лікарем приймального відділення. Сам розумієш, що працюючи в такому широкопрофільному шпиталі треба було володіти знанням чи не всіх лікарських спеціальностей: хірурга, терапевта, ендокринолога, реаніматолога і так далі. Зауваж, що лікарня на той час була досить велика – до 700 ліжок. І мене там «величали» не інакше як головним нічним лікарем. Протягом півторарічної праці в приймальному відділенні придивлявся до різних спеціальностей. І так склалося в той час, що трапилася нагода перекваліфікуватися на більш вужчу спеціалізацію, яка мені вже давно подобалася – на отоларинголога. Його ще називають лором.
- Або на хлопський розум - це фахівець, який лікує хвороби вуха, горла, носа. Очевидно, премудрощі цієї спеціалізації довелося вивчати більш детально?
- Так. Тому поїхав на піврічні курси перекваліфікації в Київ, де працював поряд зі знаменитими київськими лікарями, які вчили мене оперативного лікування. Особливі слова подяки хотілося б висловити вихідцю з Бродів Богданові Іськіву. Цей час минув продуктивно, і я повернувся назад в клінічну лікарню Львівської залізниці вже з якимось певним досвідом. І, починаючи з 1987 року, працював там отоларингологом. А в 1992-му став завідуючим відділом. Та розмірений ритм мого життя змінила поїздка в США. Побувавши там у 1989-90-х роках, зрозумів, що медицина повинна рухатися в різних напрямках. Звичайно, повинна бути державна, яка б допомагала людям, позбавленим засобів для самостійного лікування. Але може бути і страхова, і приватна. Що цікаво: в приватній медицині можна досягнути більших успіхів. У якому розумінні? Саме тут застосовують найсучасніші та найпередовіші методики, які існують на даний момент в світі. І це було моєю мрією упродовж всього мого життя. Врешті-решт, потрошки-потрошки й мрії почали збуватися.
У 2000 році відкрив свою першу крамничку, де як отоларинголог започаткував корекцію слуху в зв’язку з багатьма відомими випадками його погіршення в людей як з віком, так і в дітей. На той момент у нас таку річ дуже мало застосовували. Знайшов у Києві відповідні структури, які також розпочинали. Так співпало, що чимало людей в Україні почали займатися цими проблемами. До нас з-за кордону прийшла відома фірма «Сіменс», представником якої я і став у західному регіоні. Згодом руку допомоги подала банківська система, яка запропонувала перші кредити. Завдяки їм вдалося «розкрутити» бізнес більш потужно. Закупив апаратуру, відкрив у Львові декілька пунктів огляду й реклами своєї діяльності. І так поволі-поволі поодинокі крамнички переросли в цілу мережу. Зараз я запатентував свій торговий знак. Відповідно, є логотип «Пізнай світ». Два роки тому відкрив медичний центр. Залишивши державну роботу, перейшов повністю на свій хліб. У моєму підпорядкуванні як лікарі-офтальмологи, так і отоларингологи. Маємо також і свою спеціалізовану аптеку. Її необхідність очевидна. Адже надаючи лікування хворим у нашому центрі, можемо прослідкувати і проконтролювати як вони лікуються з допомогою конкретних медикаментозних засобів. Щоби кожен лікар міг вдосконалюватись і бачити результати лікування. Це не що інше як так званий денний стаціонар. Люди задоволені з цього. А ми ще й надаємо їм знижки, з року в рік ведемо їх, слідкуючи за станом здоров’я. Намагаємося нагадувати про необхідність повторного огляду чи лікування. Бо все ж таки на даному етапі люди про здоров’я часто-густо забувають, а приходять тоді, коли вже важко їх лікувати.
- Це, мабуть, уже в крові нашій: поки грім не вдарить, чоловік не перехреститься.
- Маєш рацію, хоча здоровий спосіб життя, поширений на заході, поступово приходить і до нас. Тримаючи руку на пульсі цих віянь, ми створили оздоровчо-реабілітаційний центр. В ньому працює також лікар нетрадиційної медицини. Маємо і пристойного рівня комп’ютерно-діагностичну апаратуру. А ще пропонуємо різні масажі, в тому числі спірально-вихровий енергомасаж, лікувальні сауни: кедрові й інфрачервоні. І намагаємося все це поступово розширювати. Проте в даний час через несприятливу економічну ситуацію в країні все сповільнилося. Дуже важко знаходити зараз кошти для реалізації всіх ідей. Але думаємо, що це нас не зломить, тому що здоров’я людей – найосновніше. І за нього треба боротися. Вважаю, що поступово все стане на своє місце. Зі своєї сторони ми не поміняли розцінки на прийом, залишивши їх на рівні 2007 року. Розуміємо, що люди в даний момент не можуть забезпечити коштами своє життя. Проте думаємо разом з ними побороти всі ці фінансові й інші негаразди.
Користуючись нагодою, хотів би запросити усіх наших земляків відвідати наш лікувально-діагностичний центр, щоб після сорока років мати свій паспорт зору й слуху. Тобто пропоную бути разом з нами, пізнаючи світ по-новому.
- Зрозуміло, що з Ходоровом твої шляхи перетинаються доволі рідко. І все ж: яким залишилося відношення до містечка?
- Ходорів, безсумнівно, залишиться приємним моментом у моєму житті. Чудові спогади про дитинство. Що може бути краще, коли ти дитина і навколо тебе люблячі батьки, які тебе охороняють, які хочуть для тебе добра? Хоча раніше я не завжди розумів деяких речей, коли вони мені казали: не роби того, не чини так. З цього приводу часто буркотів, що коли виросту, то робитиму так, як вважатиму за потрібне. Аж тепер зміг зрозуміти наскільки праві були мама й тато. Ясна річ, дитинство, школа – це найкращі роки, які не зітруться з пам’яті. Приїжджаючи в Ходорів і бачачи третю школу, де провчився вісім років, першу школу, завжди згадую тодішні події. І здається, що все це було ніби вчора. Жаль, що дуже швидко плине час, що не можна його зупинити і повернути назад бодай на якусь мить. А так хотілося б відчути загумінок літнього відпочинку на водній станції, на розкішному ставі, в тінистій діброві. Не забуду як ловили рибу з Романом Маковеєм – сином нашого ходорівського терапевта і моїм однокласником по школі №1.
Але мусимо жити і майбутнім. Тому хочеться, приїжджаючи до мами, завжди бачити Ходорів квітучим. Щоб люди були радісні, щоб мали впевненість в майбутньому. А для цього потрібно нам усім зосередитись і, як кажуть, подумати про прийдешній день не на словах, а на ділі.
- То може не за горами той час, коли одна з точок твоєї мережі з’явиться в Ходорові?
- Ну, там мої племінники є, які не пасуть задніх. Вони також займаються медичною справою, відкрили оптику. І про мій центр там можна довідатися, оскільки є рекламні проспектики. Але взагалі-то я веду мову в більш широкому плані. Людям уже пора все осмислити за ті вісімнадцять років, що пройшли від здобуття незалежності. Подумати, що ми не тільки повинні зробити вибір, наприклад, віддавши свої голоси за якогось кандидата. А маємо стати контролерами для нашої влади. Щоби влада була для нас, а не ми для влади. Розпочинати ж варто зі своєї сім’ї, бо саме в ній закладаються основні підвалини. І головне: доводити все до логічного завершення.
- Гаразд. З твоїм нахилом до отоларингології більш-менш усе ясно, а ось офтальмологія. Чи тут не дмуть вітри з Луцька, де працює твій рідний брат Ігор. Якось я прочитав у «Експресі» досить величенький матеріал про його значні успіхи на поприщі охорони зору.
- Справді, розпочинав з офтальмології, тому що допомагав Ігореві на старті його бізнесу. Це було в 1992 році. Він неодноразово заявляв мені, що зір людина прийде перевірити сама. Тому не потрібно багато зусиль, аби закликати кожного в офтальмологічний центр перевірити зір і підібрати окуляри. Власне, Ігор підтримав мої перші задуми, допомігши фінансами для розкрутки. Згодом у мене виникла ідея об’єднати ці дві галузі медицини: офтальмологію та отоларингологію. Адже людина спершу все пізнає через очі, а доповнює через вуха. Звідсіля й назва «Пізнай світ». З Ігорем, котрий є представником багатьох закордонних офтальмологічних фірм, у нас чудові братерські відносини. Він допомагає мені порадами в роботі а також з постачанням товару. За це я щиро йому вдячний.
- Несправедливо буде, коли ми не згадаємо вашого найстаршого брата Володимира, який мешкає у Ходорові. З Дзюником, а саме так, як правило кличуть його у найвужчому колі, мені довелося танцювати колись в нашій «Наддністрянці».
- Нині він працює хірургом в Жидачівській центральній районній лікарні. Наскільки мені відомо: про його працю ідуть схвальні відгуки.
- І, напевно, останній штрих. Приємно, що ти відразу відгукнувся на мій заклик про фінансову підтримку книжки «Слідами Івана Франка на Ходорівщині». Висловлюючи свою особисту подяку, надіюся, що Ходорів тебе також не забуде.
- Добрій справі гріх не допомогти.

Copyright MyCorp © 2024 |