Ви увійшли як Гость
Група "Гости"Вітаю Вас Гость!
Пн, 23.10.2017, 19:42
Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід | RSS

Меню сайту

Нас відвідали

Зараз на сайті

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Святкуємо разом

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Анекдот дня

Наше місто

Пошук YouTube

Форма входу

Пошук

Курс валют НБУ

Календар

«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031

Друзі сайту

SPEED TEST NET

Відправити СМС

Відправити СМС МТСВідправити СМС БілайнВідправити СМС КиївстарВідправити СМС Лайф

Міні-чат

Статистика

ОЛЕГ ТЯГНИБОК ПРО ... РОДИННІ ОБЕРЕГИ ТА Й НЕ ТІЛЬКИ

З Головою Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Олегом Тягнибоком зустрітися практично неможливо. Не тому, що він така вже «недоступна» персона, а тому, що графік його поїздок Україною настільки насичений, що «спіймати» його, направду, надзвичайно важко. І все ж мені поталанило в останню суботу січня «виловити» його в Києві. Хоча ще день перед тим, його прес-секретар Юрій Сиротюк авторитетно заявляв, що 31 січня Олега в столиці точно не буде, адже він перебуває на Тернопільщині. Та все ж Тягнибок у Києві з’явився, щоб взяти участь у засіданні комітету національного порятунку підприємництва, який відбувався цього дня в Українському Домі. І хоча і там він був, як то кажуть, «нарозхват», проте в розмові не відмовив.




- Олеже, передусім закликаю вас відволіктись від політики і пропоную поговорити на тему, далеку від неї. Віддавна цікавлюся людьми, доля яких так чи інакше пов’язана з моїм рідним Ходоровом. Знаю, що і ви неодноразово бували у нас. Тому цікаво довідатися, що в’яже вас з містечком над ставом?
- Моя дружина народилася в Ходорові. Її батьки працювали в цьому місті та й зараз мешкають там. Так що зв’язок безпосередній. Троє наших діток на канікули їздять відпочивати до бабусі й дідуся. Туди ж їздив я свататися, отож назавжди запам’ятаю той надзвичайно приємний і зворушливий момент, коли вперше постав перед очима своїх майбутніх тещі й тестя – напрочуд милих і добрих людей.
- Вони, до речі, розповіли мені, що 16 січня ви, неначе вітер, на коротесенький час «увірвалися» до них додому. Як залетіли несподівано, так і зникли. Чи пригадуєте, як це було?
- Саме на цю дату припадає день народження мого швагра. В часі це збігається з днем Гордія, тобто ще й іменинами мого сина. Зважаючи на те, що за специфікою своєї роботи дуже рідко буваю в родині, то не міг відмовити собі в задоволенні привітати швагра, а заодно поздоровити сина, який на той час проводив зимові канікули в Ходорові. Але оскільки терміново треба було їхати до Києва, то зміг буквально кілька годин побути в рідному колі.
- Яке відношення у вас до містечка, з яким ви тепер переплетені «кровними узами»?
- Найперше це те, що Ходорів не може мені не подобатися, адже моя кохана дружина звідтіля. І з ним пов’язані лише найприємніші спогади. Постійно малюю в уяві затишні вулички, розкішний став, мальовничі околиці, заїзди. Особливо вигляд зі сторони Вовчатич, коли місто відкривається, немов на долоні.
Пам’ятаю той час, коли вперше разом з майбутньою дружиною їхав туди приміським поїздом. Він ледь «шкандибав», зупиняючись мало не біля кожного стовпа. Я тоді щоп’ять хвилин питав Олю, коли вже нарешті буде той Ходорів. Направду, якихось «нещасних» 70 кілометрів ми долали мало не три години.
А відразу після одруження, загітував дружину чкурнути до її батьків на велосипедах. Тоді я активно використовував цей вид транспорту, навіть на роботу їздив, працюючи в лікарні швидкої допомоги. У 1990 р. ми з хлопцями організували поїздку велосипедами зі Львова до Запоріжжя, приурочивши її до 500-ліття козацтва. Отже я фактично приріс до ровера, як його називають у нас в Галичині. І дружину переконував недовго.
Пригадую: я тоді страшенно хотів повернутися до Львова, аби потрапити на стадіон «Україна» на фінал, по-моєму, першого чемпіонату України з футболу між київським «Динамо» і сімферопольською «Таврією» (тоді кримчани дещо несподівано посіли перше місце). Будучи футбольним фанатом, не міг пропустити такого матчу. Отож залишив дружину в батьків і гайнув назад. Але десь біля Нових Стрілищ трапилася неймовірна аварія - поломалася педаль, розлетівшись надвоє. Проте моє бажання було настільки сильним, що, прив’язавши ногу якимись шнурками до уламку, що залишився, покрутив педалі, використовуючи фактично одну ногу. Скільки буде з Нових Стрілищ до Львова? Кілометрів 40. Ось таку відстань довелося долати майже в екстремальних умовах. Та на футбол я таки встиг. Для мене це був своєрідний екстрім, пов’язаний, знову ж таки, з Ходоровом.
-Ви дуже тепло відгукуєтеся про дружину і дітей. А чи не бракує їм батьківської ласки, доброго слова? Не секрет, що ваша основна діяльність не дозволяє бувати довго в родинному колі. Ви відчуваєте якийсь дискомфорт у цьому?
- Дискомфорт? Я б так не ставив запитання. По-перше, комфорт у тому, що атмосфера і в моїй родині, де я виховувався, і в сім’ї дружини, практично однакові. Це, як на мене, типові галицькі родини, в яких сповідуються одні цінності, традиції, звичаї. І через це у мене не виникає жодних проблем. Ми не сперечаємося ні в питаннях виховання дітей, ані в будь-яких інших. Все іде в одному руслі. Я повністю довіряю дружині, яка, безумовно, несе на своїх плечах основний тягар. Ясна річ, коли потрібне батьківське слово, чи навіть рука, долучаюся до цього. Але ми намагаємося прищепити своїм дітям почуття відповідальності за молодших членів сім’ї. Різниця у віці між ними незначна, тому вони постійно «підтягують» один одного, допомагаючи, таким чином, дружині. А з іншого боку дітям притаманне розуміння того, що їхні негативні вчинки можуть зашкодити моїй політичній діяльності. Найбільше не люблю і не хочу уявляти навіть, що вони можуть стати, такимим собі, «мажорами», використовувати моє ім’я. Власне, через це вони повинні бути патріотами, свідомими українцями, і пробивати дорогу в житті самостійно. Хоча, звичайно, ми як батьки в чому зможемо, допомагатимемо їм.
Проте ми нічого дітям не нав’язуємо. Гордій, для прикладу, сам вибирав школу. Він не захотів іти до 8-ї, де ми вчилися, а пішов у школу при львіському монастирі святої Софії. Пізніше, після закінчення початкової школи, повернувся таки у 8-му. Діти визначають самі, чи хочуть ходити на музику, чи в художню школу, а чи займатися спортом. Тобто ми лише стимулюємо їхні бажання. Старша доня Яринка закінчила музичну школу, і, навчаючись зараз в останньому класі, готується поступати на українську філологію. Нема питань. Що буде від нас залежати: репетитори чи створення якихось інших додаткових умов, – ми все зробимо. Молодша Даринка хоче після дев’ятого класу іти в художнє училище. Зараз вона відвідує і художню школу, і закінчує музичну.
- Знаю, що Гордій займається спортом.
- Так, активно грає у футбол. А ще - водне поло. Зараз думає піти на гітару. Прошу дуже. Може робити все, тільки щоб це не шкодило навчанню.
Наше завдання – виховати дітей в українській традиції, зробити з них патріотів на основі власного прикладу. І мені дуже приємно, що вони це розуміють. Як і те, що якісь неадекватні дії: чи то підняття носа занадто догори, чи пиха у відношенні до однолітків, - зашкодять, в першу чергу, не їм, а нам.
Але не скидаймо з рахунку і такий важливий виховний фактор, як допомога бабусь і дідусів. Як моєї мами та вітчима, адже батько загинув трагічно, так і ходорівських бабці Марії та дідуся Зеника.
- На плечі вашої дружини лягає левова частка догляду за дітьми. Вона – берегиня вашого родинного вогнища?
- Так, вона відповідає всім критеріям берегині української родини. В нас чудова сім’я, і я впевнений у ній. Моя дружина і діти підтримують мене в моїй роботі. Це і міцний тил, і відчуття комфорту, і відчуття того, що тебе чекають вдома, що наша сім’я продовжує традиції українських родів. Будемо й надалі все те найкраще, що ми перебрали від наших пращурів, передавати дітям.
- Олег Тягнибок в «позаробочий», тобто вільний від політичної діяльності час, чому надає перевагу?
- Нема в мене такого часу. Все життя є та ж політика. Але якщо випадає нагода, то намагаюся бодай раз на день проплисти зо два кілометри в басейні. Залюбки побігаю і в футбол. Особливе задоволення отримую від читання непрофесійної літератури. Хоча, повторюсь, для всього цього є обмаль часу.
- А лікарські навички вже втрачені повністю?
- Це - в минулому. Хоча раніше мріяв стати добрим хірургом. Пізніше, після закінчення університету, хотів бути лікарським адвокатом. А тепер розумію, що політика – це основна моя робота.
- І «на закуску» останнє запитання, пов’язане таки з політикою. Як же без неї «ріднесенької»? Нині відбулося засідання комітету національного порятунку підприємництва. Як ви охарактеризуєте ситуацію в середньому бізнесі, і що з цього приводу пропонує очолювана вами політична сила?
- «Свобода» розуміє, що теперішня влада не здатна допомогти цим людям, оскільки ведеться цілеспрямована боротьба на знищення середнього класу. Теперішні владоможці пргнуть побудувати державу для бомжів і олігархів. Тому вихід один – докорінне очищення влади через зміну системи влади. Ми, як політична партія, до цього готуємося. І, звичайно, підтримуємо всі справедливі вимоги українських підприємців.
- А якими методами слід керуватися, як на вашу думку?
- Методи – зрозумілі. Їх, як на мене, два. Перший: парламентським шляхом реанімувати цю владу, не проголосувавши за неї під час дострокових чи строкових виборів. Другий шлях революційний – через майдан. Скажемо так: брати коси і вила. Інших методів нема.

До речі
РОДИННІ КОРЕНІ ОЛЕГА ТЯГНИБОКА

Дідусь – український священик Артемій Цегельський, репресований 1946 року, коли відмовився перейти на московське православ’я. Його вивезли на Сибір, а потім і його дружину Марту з трьома дітьми. Через три роки о.Артемій знайшов свою родину в селищі Чорний Яр. Довший час священик, маючи дві освіти – священика і музиканта (закінчив Львівську консерваторію по класичній і церковній музиці), працював з сокирою у тайзі. Додому повернулися через 7 років.
Двоюрідний брат Олегового діда – мученик за віру отець Роман Лиско навчався у Львівській Богословській Академії. Був улюбленцем ректора Йосифа Сліпого. Друкував статті у церковному часописі «Нива», мав неабиякий поетичний хист, керував хором. Радянська влада ніяк не могла примусити о.Романа перейти на московське православ’я. 9 вересня 1946 р. його заарештувало НКВД і кинуло до тюрми на вул. Лонцького у Львові. Поширювались чутки, що 33-річний священик збожеволів від тортур і співав у тюрмі на повний голос псалми. Потім його живим замурували в стіні.
Ще один двоюрідний брат отця Артемія – мученик за віру отець Микола Цегельський. Був заарештований 28 жовтня 1946 р .Засудили на 10 років ув’язнення. Потім отця вивезли в Мордовські табори, де він у травні 1951 року помер. Священика Цегельського беатифіковано (занесено до мучеників церкви) 27 червня 2001 р. у Львові.
Прадід Тягнибока по материній лінії Льонгин Цегельський увійшов у бурхливу українську політику ХІХ ст. як політик, дипломат, адвокат, журналіст і видавець. 22 січня 1919 р. його призначили заступником міністра зовнішніх справ Української Народної Республіки. Того ж дня йому надали честь зачитати Акт злуки між ЗУНР і УНР біля пам’ятника Богданові Хмельницькому в Києві.
Цікаво, що 11 січня 1912 р. Льонгин Цегельський побував у Ходорові, де виголосив реферат з нагоди чергових виборів до сейму.
Лікар–хірург Петро Стебельський – рідний брат Олегової бабусі Марти Цегельської 1939 р. закінчив медичний факультет Львівського університету і був скерований на роботу в золочівську окружну лікарню. Міг зробити блискучу кар’єру, але пішов в УПА. Навесні 1945 р. лікар Петро залишився в криївці, аби виходжувати важкопораненого 23-річного упівця. Та знайшовся зрадник, який виказав їхнє місцезнаходження. Обох убитих привезли під церкву і залишили, аби селяни впізнали. Проте упівці відбили свого побратима і поховали. Могила ніколи не була забута – за нею таємно доглядав один з мешканців села Словіти.
Роман Крип’якевич – чоловік рідної маминої сестри Лесі, був молодшим сином відомого українського історика Івана Крип’якевича. З червоним дипломом закінчив Львіську політехніку, працював в Академії наук, досліджуючи водень у металах. В 1960-ті роки потрапив у коло «інакомислячих»: читав, друкував, поширював антирадянську літературу. Був заарештований, звільнений з роботи в АН. Працював на різних роботах, зокрема у кочегарці. Засідав у «Львівській Бесіді», НТШ, в товаристві «Холмщина». Викладав етикет і риторику в Духовній семінарії та Львівській Богословській Академії.
Батько Олега – спортивний лікар і майстер спорту Ярослав Тягнибок. Призер універсіади в Італії, чемпіон України з метання диску. Створив власну методику лікування та реабілітації спортивних травм і захворювань хребта, які успішно застосував на практиці. Написав десятки наукових праць. Рішенням вченої ради Київського медичного інституту ім. Богомольця у 1980 р. йому присвоєно науковий ступінь кандидата медичних наук. У Львові понині щороку проводять Всеукраїнський легкоатлетичний турнір його пам’яті. Загинув трагічно у 1984 р.
Мама – Богдана Артемівна, чотирирічною була вислана з батьками, як казали в Галичині, «на ведмеді». Додому родина повернулася, коли настала «відлига». Маму Олег шанує за те, що вона дуже сучасна і з нею можна погомоніти, як з подругою.
Ольга Тягнибок (Демчишин) – дружина Олега. За фахом – лікар-епідеміолог. Народилася у Ходорові в родині інженерів. Віра у Всевишнього, патріотизм і любов до рідної землі завше жили і в її родині. Дідусь Лев був директором сільської школи на Рогатинщині. В часи радянської окупації чим міг допомагав українським партизанам. За ті зв’язки, хоч вони і не були доведені, родину вивезли до Сибіру.
Усе найдорожче, узяте в своїй сім’ї, Оля передає трьом дітям. А ще – любов до української пісні, котра, як дорогоцінний скарб, дісталася їй у спадок від бабусі. Чудово співає і її батько – учасник парохіяльного хору храму святих Косми і Дем’яна, а також чоловічого гурту «Діброва».


P.S. Автор виносить щиру подяку Марії та Зіновію Демчишиним за сприяння в організації цього матеріалу.

Малеча - ресурс для сучасних батьків Від свята до свята! Українські пісніПиши українською Allsoft.ru - магазин софта Переводчик онлайн Test your Internet connection speed at Speedtest.net Баннера на заказ. Программы на SoftPortal.com Пчеловодство и апитерапия. Доктор Пчела. favicon.ru
Всі права захищено, адміністрація сайту не несе відповідальність за дії користувачів та може не поділяти думки дописувачів.
Використання матеріалів з даного сайту, можливе, лише при умові розміщення гіперпосилання на ресурс: www.khodoriv.at.ua